Сам собі психолог або стаття про Відповідальність

Коли щось відбувається в нашому житті не так, ми часто задаємося питанням про те, чому так відбувається. Прагнемо проаналізувати ситуацію і зрозуміти, хто винен у трагедії. І тут простежуються цікаві закономірності: багато людей схильні покладати відповідальність за події на зовнішні фактори – так вийшло, тому що він/вона... Винні всі навколо, дружина, начальник, політика, доля – всі, але не Я. Інші ж, схильні шукати причини всередині себе і навіть у ситуаціях, на які, здавалося б, ніяк не впливають, знаходять свій внесок. У психології цей феномен називають «Локус контролю». У тих, хто шукає причини в поза — зовнішній локус контролю, у тих, хто шукає причини «в собі» — внутрішній. Цікавим, на мій погляд, є той факт, що переважна більшість «невдах» має зовнішній локус контролю.
Чому варто шукати причини того, що відбувається у вашому житті в собі?
У першу чергу тому, що це дає нам можливість діяти ефективно! Якщо ми бачимо, що неприємна ситуація, в якій ми опинилися, виникла не сама по собі, а за нашої безпосередньої участі, то це говорить про те, що ми здатні її змінити. Для цього нам потрібно змінити щось у собі і ситуація зміниться. Щоб було зрозуміліше, розглянемо такий приклад:
Клієнт: На роботі на мене вічно кричить мій начальник. Це мене жахливо гнітить. Після такої прочуханки настрій жахливе, ефективність нульова, голова починає боліти, виглядаю жахливо. Коротше все погано! І які тут можуть бути причини всередині мене? Це ж він на мене кричить! Психолог: Як, по-вашому, що змушує Вас так реагувати на емоційну поведінку Вашого керівника? Клієнт: А що я сама погана чи що? Він зі мною спілкується як з рабом на галері. Я не заслуговую такого звернення! Психолог: А якого звернення Ви заслуговуєте? Клієнт: Мені б хотілося, щоб він зі мною розмовляв шанобливо, не підвищуючи голосу. Тоді б і я не нервувала, так і ефект був би значно вищим. Психолог: Вам би цього хотілося? Клієнт: Так! Психолог: А що Ви зробили для того, щоб це було так? Клієнт: (Тривала пауза. Здивування)
На цьому етапі ми бачимо перший момент, коли людина стикається зі своєю відповідальністю за те, що відбувається. Це не рішення проблеми, але перші кроки до усвідомлення того, що ключ до вирішення знаходиться у себе самого. Йдемо далі...
Клієнт: І як Ви собі це уявляєте? Психолог: Набагато цікавіше зараз, Ви можете собі це уявити? Клієнт: З працею. Мені здається, він все одно мене не послухає. Адже він бос, а я так дрібна сошка. Психолог: Дрібна сошка? Клієнт: Так. Адже це величезна компанія. Я в неї взагалі ніхто і звати мене ніяк. Психолог: Якщо Ви самі до себе ставитесь, чому чекаєте іншого ставлення з боку Вашого керівника? Клієнт: (Ошелешено) Я здається зрозуміла...
Думаю, що на цьому етапі всім вже стало зрозуміло, що причиною такого ставлення керівника є особиста невпевненість у собі, підлеглого. І, як бачите ця причина внутрішнього характеру. Усвідомлення причини, що дає можливість діяти ефективно. Подальша робота з цим клієнтом була спрямована на самооцінку. Як тільки самооцінка клієнта перестала бути заниженою, з'явилася впевненість у собі і власних силах. Відносини з керівником змінилися самі по собі, їй навіть не довелося нічого робити у поза.